ДОВІДКА Служби безпеки України ( СБУ ) про діяльність ОУН-УПА (№ 113 ВІД 30.07.1993

ДОВІДКА  СБУ

про діяльність ОУН-УПА (№ 113 ВІД 30.07.1993)

Відповідно до постанови Президії Верховної Ради України від І лютого 1993 року  № 2964-ХП "Про перевірку діяльності ОУН-УПА" та вказівки керівництва Служби безпеки України робочою групою співробітників Служби проведено вивчення наявних архівних матеріалів колишніх НКДВ-КДБ УРСР /документів органів безпеки, мате¬ріалів, які були підготовлені безпосередньо учасниками і керівниками ОУН-УПА, трофейних документів німецької імперської канцелярії та інших/, котрі мають відношення до діяльності Організації Українських Націоналістів /ОУН/ та Української Повстанської Армії /УПА/.

Наявні документи свідчать про певну однобічність в їх накопиченні, що виходило з установок політичного керівництва СРСР, правових норм того часу, а також чинного законодавства і специфіки діяльності правоохоронних органів.

Так, матеріали щодо діяльності ОУН в період до 1939 року характеризують її, тільки як антирадянську і антикомуністичну організацію.

В документах І939-І94І рр. домінують ті, що показують нелегальну діяльність ОУН проти радянської влади та її співпрацю з фашистською Німеччиною.

Матеріали періоду І94І-І944 рр. переважно відображають створення і діяльність військових формувань українських націоналістів з позиції їх збройної боротьби з радянськими партизанами,Червоною Армією і взаємостосунків із армією і спецслужбами Німеччини.

В документах післявоєнного часу /І945-І955рр./ йдеться про дії органів Радянської влади по придушенню збройного опору ОУН- УПА. Кримінальними справами цього періоду, програмними документами, відповідними наказами і інструкціями зазначеної організації та узагальненими матеріалами органів безпеки досить детально відображена терористична діяльність ОУН-УПА щодо цивільного населення  західних областей України.     

Тому, виходячи з вище наведенного, слід констатувати, що з наявних в архівах СБУ матеріалів можливо узагальнено викласти лише наступне:

Організація Українських Націоналістів виникла за кордонами Української РСР внаслідок консолідації діяльності різних націоналістичних формувань, переважно молодіжних, в середовищі української еміграції. Основну роль в її створенні відіграв полковник Євген Коновалець, колишній член уряду Петлюри. 28 січня 1929 року у Відні /Австрія/ відбувся І конгрес Українських націоналістів /КУН/, який став початком існування ОУН. Головним напрямком діяльності ОУН в той період була пропаганда основної ідеї українських націоналістів - створення української самостійної держави, насамперед на західноук¬раїнських землях, які входили до складу панської Польщі. Разом з тим, здійснювалися терористичні акти щодо представників польської влади, яка утискувала права українців на самовизначення.

Зокрема, в 30-х роках від рук учасників ОУН загинули комісар польської поліції у Львові Еміліан Чеховський, польський посол Тадеуш Голувко, представник радянського консульства у Львові Олексій Майлов, польський міністр внутрішніх справ Броніслав Пєрацький.

Внаслідок відповідних заходів польської поліції було заарештовано крайовий провід ОУН у Галичині, в тому числі Степана Бандеру та Миколу Лебідя, які організували вбивство Пєрацького /згодом звільнені гітлерівцями після окупації Польщі.

На початку другої світової війни, коли Польща перестала існувати як самостійна держава, а західноукраїнські землі увійшли до складу Української РСР, підпільна сітка ОУН, яка збереглася, почала активно готувати кадри для збройної боротьби проти, радянської влади на випадок воєнного нападу фашистської Німеччини на СРСР.

          У спеціальному документі під назвою "Наші основні завдання" провід ОУН давав такі вказівки:

"Наша основная цель в ликвидации врага - Москвы", для этого предлагалось: "Узнавать ... изучать территорию: топографию данной местности /реки, мосты, леса, болота, дороги, селения, высоты, искусственные предметы, казар¬мы, укрепления и т.д./, административное деление территории /районы, области и т.д./. Положение вражеских сил - вражеские военные гарнизоны, команды НКВД, сеть сексотов, месторасположение КП/б/У и комсомола, редакции принадлежащие Москве здания, роды вражеской акции и ми¬тинги, радио, преследование, тактика НКВД и т.д.

              _             _Все это для того, чтобы знать где, когда и как ударить по

                              врагу". /Арх.спр. № 68, арк.,34. У справі копія документа

                             виконана російською мовою/.

 У лютому 1940 року відбувся розкол з причини боротьби за «лідерство» в ОУН між Андрієм Мельником, котрий очолив цю організацію після загибелі Є.Коновальця, і С.Бандерою, який мав авторитет серед молодих галицьких радикалів. З того часу прихильників Мельника стали називати "мельниківцями" /ОУН-м/, а прихильників Бандери - "бандерів¬цями" /ОУН-б/. Обидва табори дотримувались основних догматів україн¬ського націоналізму, але тактику боротьби за створення самостійної української держави вибрали різну. Якщо "мельниківці" всі надії покладали на допомогу гітлерівської Німеччини у визволенні України, то "бандерівці" створювали підпільні озброєні структури для найшвид¬шого визволення українських земель від більшовиків, також використо¬вуючи зв’язок з німцями.

 Архівними матеріалами підтверджується існування такого зв'яз¬ку керівників ОУН з німецькими спецслужбами.

          Так, полонений полковник Ервін Штольце, начальник відділу "Абвер Берлін", показав на допиті 29 травня 1945 року:

"Нами был завербован руководитель украинского национа¬листического движения полковник петлюровской армии Коновалец, через которого в Польше, в областях Западной Украины, проводились террористические акты и диверсии...

В начале 1938 года я лично получил указания от адмирала Канариса о переключении имеющейся агентуры из числа украинских националистов на непосредственную ра¬боту против Советского Союза. Коновалец охотно согла¬сился переключить часть националистического подполья против Советского Союза...

Для сохранения условий конспирации был завербован по его /Коновальца/ рекомендации украинский националист,, ротмистр петлюровской армии Ярый под кличкой "Консул-2", который использовался нами как агент-связник между нами и Коновальцем.

После убийства Коновальца украинское националисти¬ческое движение возглавил полковник Мельник Андрей... В конце 1938 года или в начале 1939 года Лахаузену бы¬ла организована встреча с Мельником, во время которой последний был завербован и получил кличку "Консул" /во время вербовки я также присутствовал.../.

После окончания войны с Польшей Германия усиленно готовилась к войне против Советского Союза и поэтому по линии Абвера принимались меры активизации подрывной деятельности, так как те мероприятия, которые проводи¬лись через Мельника и другую агентуру, казались недос¬таточными.

В этих целях был завербован видный украинский на¬ционалист Бандера Степан, который в ходе войны был немцами освобожден из тюрьмы, куда он был заключен польскими властями...

Кто вербовал Бандеру - я не помню, но последний на

  связи- состоял- у меня...

Мною лично в 1940 году принимались меры к прими¬рению Мельника с Бандерой с целью сплочения всех ук¬раинских националистов.

Летом 1940 года мною был принят Бандера, который в разговоре со мной обвинил Мельника в пассивности, доказывая, что он - Бандера является избранным вождем украинских националистов, однако для пользы дела он примет все меры, чтобы примириться с Мельником.

Через несколько дней мною также был принят Мельник, с которым проводился аналогичный разговор. Мельник обвинил Бандеру  в карьеризме, что он своими необдуманными действиями погубит подполье. Мельник обещал принять все меры к примирению с Бандерой.

Мельник и Бандера встречались, во время встречи к примирению не пришли, а, наоборот, обострили взаи¬моотношения.

С нападением Германии на Советский Союз Бандера активизировал движение, привлек на свою сторону осо¬бенно активную часть украинских националистов и, по сути, вытеснил Мельника из руководства...

Канарис поручил мне прекратить связь с Бандерой и, наоборот,  во главе националистов удержать Мельника.

Для порыва связи с Бандерой был использован факт, что последний в 1940 году, получив от Абвера большую сумму денег для финансирования созданного подполья, пытался их присвоить и перевел в один из швейцарских банков, откуда они нами были изьяты...

Причем, такой же факт имел место и с Мельником. Вскоре после прекращения связи с Бандерой последний был арестован за попытку сформировать украинское правительство во Львове. /Арх.справа № 372,  т.35, арк.138-142/.

          Лейтенант "Абверкоммандо-202" Зігфрід Мюллер на допиті 19 вересня 1946 року показав:

          "В декабре 1944 года Главное Управление немецкой безопасности освободило из заключения Степана Бан¬деру, который получил под Берлином дачу от отдела 4-Д гестапо.

Бандера с тех пор находился под персональным наблюдением и работал по указаниям вновь назначенно¬го начальником отдела 4-Д  оберштурмбанфюрера Вольфа. В том же месяце Степан Бандера прибыл в распоряжение "Абверкоммандо-202" в г.Краков и лично инструктировал подготовленную нами агентуру, направляемую для свя¬зи в штаб УІІА.

Бандера в моем присутствии лично инструктировал этих агентов и передал через них в штаб УПА приказа¬ние об активизации работы в тылу Красной Армии и на¬лаживании регулярной связи с "Абверкоммандо-202"...

Бандера имел указание ... собрать всех украин¬ских националистов в районе Берлина и оборонять город от наступающих частей Красной Армии.

Бандера создал отряды украинских националистов, которые действовали в составе фольксштурма, а сам бежал. Он покинул дачу отдела 4-Д и выехал в г.Ваймарк" /Арх.справа № 372,  т.39, арк.132-137/.

Як відомо, в 1944 році на Великому зборі ОУН була створена Українськ.а Головна Визвольна Рада як "всенародне представництво України."

В архіві є копії у вигляді мікроплівок трофейних німецьких документів, котрі були закуплені СРСР у "Американської асоціації істориків по вивченню воєнних документів". У цілій серії кадрів /№№ 1006-15 мікрокопії Т-454 рулону 91/, згідно наявної анотації /арк.35/, є відомості, що відносяться до історії Української Го¬ловної Визвольної Ради /УГВР/. З німецьких документів вбачається, що "Положення про УГВР" та "універсали" були підготовлені у ві¬домстві Розенберга.

/Коротка анотація до трофейних німецьких мікроплівок арх. № 1 арк.35/.

Ще у 1939 році на території так званого "генерал-губернатор¬ства" під керівництвом гестапо і абверу в містах Кракові, Крини¬ці, Закопане, а також пізніше - в період окупації у Львові та інших місцях, згідно вказівки Бандери, були створені курси по нав¬чанню шпигунів, диверсантів, терористів, котрі закидались в ра¬дянський тил для підривної діяльності на користь німців. Радисти забезпечувались радіоапаратурою, диверсанти та терористи - вибу¬ховими матеріалами і зброєю.

В наявних матеріалах подається, що

"...  в период оккупации немецкими войсками территории Поль¬ши с 1939г. по 1942г.  в г.Закопане дислоцировалась и функ¬ционировала немецкая диверсионно-разведывательная школа для заброски в тыл Советского Союза с разведывательными целями, которая была организована немцами в контакте с центральным "проводом" ОУН. В школу подбирались наиболее видные участни¬ки ОУН. Формированием школы руководил Лебедь Николай, видный участник ОУН, под псевдонимом "Игорь",  "Вильный"... Отобран¬ные кандидатуры для обучения в разведывательно-диверсионной школе концентрировались в г.Кракове, а в декабре 1940г. око¬ло 500 человек были направлены в г.Закопане, где разместились в вилле бывшего польского президента Мостицкого. Руководите¬лем школы являлся капитан войск "СС" Кригер, который затем в период оккупации Западной Украины являлся начальником гес¬тапо в г.Станиславе,  заместителем Кригера являлся Лебедь Николай, который одновременно был начальником учебной части, лично вел отдельные дисциплины, в частности, по военному обучению курсантов..." /Арх.спр.№ 372, т.37, арк.353-355/.

Центр ОУН-б знаходився у Кракові. Безпосередньо в Україні роботу націоналістичного підпілля очолювала Львівська крайова екзекутива 0УН, а у областях - окружні екзекутиви.

Під час проведених НКВС УРСР в 1940 р. заходів проти ОУН були виявлені та заарештовані практично всі керівники екзекутив і інших організаційних структур ОУН в західних областях України.

 Із доповідної записки в НКВС СРСР вбачається, що

«на І сентября 1940 года общее количество членов ОУН, проводивших антисоветскую деятельность в Западных об¬ластях Украины, составляло /согласно полученным следст¬венным путем данным, требующих уточнения/ 5500 чел., подчиненных единому руководству Львовской краевой «екзекутивы». Вскрыта их материально-техническая база, свя¬зи с зарубежными центрами, добыты шифры и коды, что поз¬волило в полной мере выявить подпольную  сеть ОУН,  изьять склады с оружием и боеприпасами».

          В одному із зашифрованих документів, які були знайдені у заарештованого зв’язківця, Бандера наказував:

"Вышлите людей на Буковину и Бессарабию, а также в Литву: - в первую очередь для разведки территории и изыскания возможностей установления связи... Передайте военные книги, карты, газеты, образцы документов, поли¬тическую информацию... Оружие за шпионские сведения мы достанем... /фонд 2, опис 12, пор. б, арк.185-187. У справі копія документа виконана російською мовою/.

Розгром організаційних структур значною мірою ослабив пози¬ції ОУН в Україні, але не зупинив її діяльності повністю. Продов¬жувалися пропагандистські акції серед населення, розповсюджували¬ся матеріали Постанов 1-го конгресу українських націоналістів, який відбувся у Відні в 1929 р. У них зазначалося, що українська земля повинна належати українським селянам, фабрики і заводи - українським робітникам; стверджувався принцип вільної торгівлі; проголошувалась боротьба за волю усіх народів і їх право на дер¬жавне самовизначення. /Арх.спр. № 376, т.4,  арк.І-6/.

Поряд з цим з'явились й інші документи - для вузького кола ос і б," в яких керівники ОУН-б   роз’яснювал и  свої  цілі, завдання і шляхи їх здійснення.

Так, в машинописному документі "Вказівки на перші дні орга¬нізації державного життя" /дата не зазначена/ проголошувалася "політично-мілітарна диктатура ОУН як система влади", "будова ОУН - на провідницькому принципі"... Стосовно національних меншин, які проживали в Україні, вказувалося:

"Національні меншини поділяються на а/ приязні нам... б/ ворожі нам москалі, поляки, жиди...

а/ Мають однакові права з українцями, уможлив¬люємо їм поворот в їх батьківщину.

б/ Винищування в боротьбі зокрема тих, що боро¬нитимуть режиму; винищування головно інтелігенцію, якої не вільно допускати до ніяких урядів, і взагалі унеможливлюємо продукування інтелігенції, себто дос¬туп до школ і т.д. Напр. т.зв. польських селян асимі¬лювати, усвідомлюючи їм, що вони українці, тільки латинського обряду... Проводирів нищити, жидів ізо¬лювати, поусувати з урядів, щоб уникнути саботажу, тим більше москалів і поляків. Коли б була непоборна потреба оставити в господарськім апараті жида, пос¬тавити йому нашого міліціянта над головою й ліквідувати за найменші провини.

Керівниками поодиноких галузей життя можуть бу¬ти лише українці, не чужинці - вороги.

Наша влада мусить бути страшна для її противни¬ків. Терор для чужинців-ворогів і своїх зрадників". /Арх.спр. № 376, т.6, арк.294-302/.

У брошурі ОУН "Нація як спеціес", виготовленій типографським способом, зазначалося:

"Право до української землі, українського імені і української ідеї мають тільки українці... Мішані подружжя.-поборюємо і мусимо знищити можливість їх повстання. Сам факт їх існування чи творіння вважає¬мо злочином національної зради". /Арх.спр. № 376, т.6, арк.І-8/.

Внаслідок співробітництва ОУНівського керівництва бандерів¬ського напрямку з німецькими спецслужбами незадовго перед війною було створене озброєне формування "Легіон українських націоналіс¬тів". Воно складалось з двох батальйонів - "Нахтігаль" і “Роланд”, що призначались для проведення диверсійних операцій. /Фонд І, опис 4 за 1954 рік, пор.  № 3,стор.55-133/.

Початок війни фашистської Німеччини з Радянським Союзом був зустрінутий як явище, що сприяло б досягненню головної мети - створенню Української Соборної Самостійної Держави /УССД/. Вже 30 червня 1941 р. без погодження з німцями в м.Львові ОУН/б/ проголосила про створення "Крайового Правління Західних областей України" на чолі з головою Ярославом Стецьком - до часу  створен¬ня Центральної влади у Києві.

В акті  про цю подію підкреслювалось лояльне відношення ОУН до Німеччини:

"Українська держава буде тісно взаємодіяти з нацюнал-соціалістичною Великою Німеччиною, що під проводом Адольфа Гітлера створює новий лад в Європі і СВІТІ... Українська армія... буде боротися далі разом з союзницькою німецькою армією за... новий лад у цілому світі...

Привіт Творцеві і Вождеві Великої Німеч¬чини - Адольфові Гітлерові!

     Привіт Славній Німецькій Непобідимій Ар¬мії!"

/Звіт з Національних Зборів українців Західної України, які відбулися 30 червня І94І р. Арх. спр. № 376, т.4, арк.5І/.

Проте дії оунівців по створенню державності /навіть фактич¬но під протекторатом фашистської Німеччини/ не співпадали з пла¬нами вищого політичного керівництва Рейху. Надійшла відповідна реакція - через декілька днів після акту проголошення "самостій¬ного українського уряду" Бандера і його найближчі прихильники були заарештовані.

Незважаючи на репресивні заходи, які вживалися німцями щодо керівництва ОУН, Крайовий Провід в серпні 1941 р. виступив з заявою, в котрій зазначалося:

"ОУН не йде — всупереч провокативним вісткам шкідників української справи - на боротьбу про¬ти Німеччини... У своїй дальшій боротьбі ОУН вдержить та буде старатися розбудувати співпра¬цю з Німеччиною та з усіма тими силами, що ... борються проти найбільшого ворога України - мо¬сковського большевизму". /Арх.спр. № 376, т.4, арк.54/.

Слідом за передовими частинами німецької армії йшли групи "мельниківців", які у зайнятих німцями містах і селах створюва¬ли з дозволу окупантів і під їх контролем органи влади у вигляді управ різних рівнів. Створена ними українська поліція несла охо¬ронну службу в тилу німецької армії, брала участь у боротьбі з партизанами і червоним підпіллям.

Документи свідчать, що з перших днів між бандерівцями і мельниківцями почалася боротьба за керівні посади в установах, що створювались німцями. Мельниківцям вдалося взяти під свій вплив ряд установ і організацій. Наприклад, у м.Рівному мельниківці заволоділи редакцією газети "Волинь", обласною типографією, теат¬ром тощо. Займаючи керівні посади у редакціях газет в окупованих німцями областях, вони популяризували фашистську ідеологію, зак¬ликали молодь вступати до німецьких формувань.

Боротьба між "мельниківцями" і "бандерівцями" загострилась, справа дійшла до вбивства /у м.Житомирі бандерівці вбили членів мельниківського проводу Сциборського і Сеника, а біля Луцька був убитий мельниківець Шульга/.

Наявні документи показують, що незважаючи на лояльне став¬лення до обох відгалужень ОУН у перші дні війни, німці дали зро¬зуміти, що ніякої самостійної української держави вони не потерп¬лять і стали проводити різко виражену колоніальну політику. Мельниківці, які згуртувались навколо створеного ними Українського Центрального Комітету /УЦК/, пішли шляхом тісної співпраці з оку¬паційною владою.

У зверненні до Адольфа Гітлера від 14 січня 1942 р., підписаному А.Мельником, митрополитом А.Шептицьким та іншими /всього 5 осіб/, пишеться:

"... Запрещение украинцам принимать участие в вооруженной борьбе против их извечного врага плечом к плечу с немецкими и союзными армиями лишило в борьбе с большевиками важного мораль¬но-политического фактора... Мы заверяем Вас,

Ваше Превосходительство, что руководящие круги на Украине стремятся к самому тесному сотрудни¬честву с Германией, чтобы объединенными силами немецкого и украинского народов завершить борь¬бу против общего врага и претворить в жизнь "новый порядок" на Украине и во всей Восточной

Европе...

/Арх. спр. № 372, т.32, арк. 405-410, Копія листа віддрукована в перекладі з української на ро¬сійську мову/.

У листі А.Мельника до фельдмаршала Кейтеля від 6 лютого 1943 року піднято питання про необхідність створення української армії і використання її у бойових діях на радянсько-німецькому фронті при умові, що за Україною

"... буде визнане право на існування як держа¬ви". /Арх, спр .№ 372, т.32, арк. 4І4-4І5/.

Зазнаючи до середини війни втрати в живій військовій силі, керівництво Німеччини погодилось з пропозицією А.Мельника. 28-го квітня 1943 року спеціальним "державним актом" генерал-губерна¬тора Галичини Вехтера було офіційно об’явлено про формування стрілецької  дивізії СС "Галичина" з числа добровольців - галичан.

Активну роль у створенні дивізії  СС "Галичина" відіграв "Український Центральний Комітет" /УЦК/, що знаходився під впли¬вом ОУН-мельниківців /ПУН/ і очолюваний професором Кубійовичем, а також керівництвом греко-католицької церкви. За повідомленням газети "Український доброволець" /№ 9 від 26.07.43р./ на кінець липня у дивізію записалося 80 тис. добровольців. Її командиром став генерал Курманович, який входив до складу "воєнного штабу" при А.Мельнику.

Розпорядженням рейхсфюрера Г.Гіммлера від 14 липня 1943 ро¬ку, яке міститься у "Збірнику повідомлень начальника поліції без¬пеки і СД" № 20 від 18 серпня 1943 року, "галиційську дивізію" заборонялось іменувати українською. Певне найменування дивізії -"14 добровольча піхотна дивізія СС "Галичина". /Щодо діяльнос¬ті всіх формувань "СС" відповідна оцінка була дана Міжнарод¬ним трибуналом на Нюрнберзькому процесі/. /Дані Особого  ар¬хіву ГАУ при РМ СРСР; №-0198--від-19.08.1982 року./

ОУН-б вбачала в учасниках зазначеної дивізії можливий резерв поповнення своїх рядів. Про це, зокрема, свідчить "Ін¬струкція 4.7/22" організаційної референтури Крайового прово¬ду ОУН від 29 лютого 1944 року, де зазначено:

"... 2..На терени ЗУЗ-ель прибули малі частини СС Дивізії Галичина". На підставі деяких відо¬мостей і промов Вехтера та інж.Пиндуса /дня 22. П/  можна здогадуватися, що влада уживає «СС Ди¬візію Галичина» до боротьби з партизанами на ЗУЗ-ях.  У зв’язку з тим поручаю:

а/ Нав’язати сталий і добрий зв’язок з частинами "Дивізії Галичина1', переміщеними на ЗУЗ...

в/ Використовувати "СС Див. Галичина" до боротьби з большевицькою партизанкою й польсь¬кими бандитами на українських землях.

      г/ При помочі зв’язків з "СС Див. Галичина" збільшувати боєприпаси Організації.

д/ В разі відступу німців з Українських Земель, в разі евентуального розоруження чи вивезення "СС Див. Галичина" поза землі України належить усі частини долучити до УНС-у /УПА/. Забрати в ліс..."

/Збірник № І, арх. № 409, арк.395/

19 листопада 1941 р. всім німецьким окупаційним органам вла¬ди була надіслана директива, якою заборонялося набирати в органи самоуправління і поліції прихильників бандерівського руху, а 25 листопада того ж року німці видали наказ про їх знищення. /В ар¬хівах не знайдено узагальнених даних щодо кількості загиблих від рук німців учасників ОУН-УПА/. /Арх. спр. № 372, т.74,  арк.43/.

Внаслідок початих німцями масових репресій проти бандерів¬ців, останні перейшли на нелегальне становище і повели активну роботу по створенню підпільних оунівських організацій і збройних бойових груп /боївок/.

З осені 1942 року на базі цих бойових груп бандерівським проводом почалось формування "Української Повстанської Армії".

ОУН і УПА на сторінках своїх нелегальних видань, а також в листівках і відозвах, широко розповсюджували свої програмні установки. Зокрема, в документі під назвою "За що бореться Ук¬раїнська Повстанча Армія /УПА/?" зазначалося, що вони борються:

"За знищення більшовицької експлуататорсько-кріпацької системи в організації сільського господарства...

В Українській Державі допускатиметься індивіду¬альне та колективне користування землею, в на¬лежності від волі селян.

-        За те, щоб велика промисловість була національно-державною власністю, а дрібна - кооперативно-громадською.

-        За свободу профспілок, за знищення стахановщини, соцзмагань...

- За національну-державну організацію великої торгів¬лі, за громадсько-кооперативну дрібну торгівлю та за дрібну приватну торгівлю...

- За свободу друку, слова, думки, переконань, віри і світогляду. Проти офіційного накидання світогляд¬них доктрин...

-        За рівність усіх громадян України, незалежно від їх національності, в державних та громадських правах і обов'язках, за рівне право на працю, заробіток і відпочинок" /Арх. спр .№ 376, т.60. арк.І/.

В листівці під назвою "За що веде боротьбу Українська Повстанча Армія" писалось:

          "Мы, националисты, ведем борьбу за то, чтобы каждая нация жила свободной жизнью в своем собственном са¬мостоятельном государстве.

Мы ведем борьбу против империализмов и империй, ибо в них один господствующий народ угнетает культур¬но и политически и эксплуатирует другие народы. Поэ¬тому мы против СССР и против германской "Новой Евро¬пы" /Арх. спр. № 376, т.60, арк.15. У справі копія до¬кумента виготовлена російською мовою/.

Зазначене твердження свідчить про те, що керівництво ОУН і УПА розглядало СРСР і фашистську Німеччину як двох рівних за мож¬ливостями своїх супротивників. Однак німецька оцінка діяльності УПА була іншою. Так, в трофейному документі, підготовленому Управ¬лінням 2 - Схід фронтової розвідки Німеччини і надісланому в Голов¬не міністерство окупованих Східних областей 17 листопада 1944 ро¬ку, зазначалося:

"УПА - военная организация ОУН стремится к созданию самостоятельного украинского государства в борьбе с "оккупантами" украинской территории. Советский Союз /или Россия/ и Польша рассматриваются в данном случае главным противником и историческим врагом... Главной задачей является борьба против Советского Союза, т.е Красной Армии. Форма борьбы УПА состояла до сих пор, главным образом, в нападениях, саботаже, волнениях, ликвидации советских функционеров, пропаганде и т.д. /Арх. спр. № 372, т.36, арк .264-269. Переклад документа здійснено російською мовою/.

УПА мала розгалужену структуру. Головнокомандуючим УПА з 1943 року  був військовий референт Центрального проводу ОУН Роман Шухевич /"Тарас Чупринка", "Тур"/. В своему розпорядженні він мав Головний військовий штаб /РВЩ/УПА. У складі штабу функ¬ціонували відділи: оперативний, політичний, бойової підготовки, зв’язку, санітарний і господарчий. Крім того, при Головному ко¬мандуванні УПА був відділ "Служби безпеки" - "СБ".

В територіально-організаційному відношенні УПА поділялась на три групи: УПА-Північ /Волинська, Рівненська, частково Жито¬мирська і Київська області/; УПА-Захід /Львівська, Дрогобицька, Станіславська, Тернопільська та частково Закарпатська і Черні¬вецька області/ з окремим військовим округом "Сян" /район так званого Закерзонського краю - Перемишльщина, Холмщина, Лемківщина/; УПА-Південь /частково Хмельницька і Вінницька області/. Неодноразові спроби створити групу УПА-Схід успіху не мали.

Крім того, наказом Головнокомандуючого УПА від 15.07.1943 року на території Галичини була створена "Українська народна самооборона" /УНС/, яка діяла на території Львовської, Дрогобиць¬кої і Станіславської областей.

В кінці 1943 - на початку 1944 років, коли чисельність УПА була найбільшою, в її загонах нараховувалося близько 45 тисяч бійців.

Комплектуванням УПА займалися референтури з військових справ крайових, обласних, окружних, надрайонних і районних екзекутив ОУН. Командний склад від командирів сотень і вище підбирався і призначався крайовими екзекутивами з числа активних оунівців.

При Головному командуванні УПА діяли школи підготовки ко¬мандних кадрів - офіцерських і підофіцерських.

УПА будувалася за військовим зразком, тобто: рій /відділен¬ня/, чота /взвод /3 рої/, сотня /рота із  З чот/, курінь /бата¬льйон з 3-4 сотень і "роя" польової жандармерії/. 2-3 курені складали загін /бригаду/, а в інших випадках 4-5 куренів складали гру¬пу - вище військове формування УПА /Арх. спр. № 372, т.5, арк.141-144/.

Поповнення УПА йшло за рахунок добровольців    з числа сільської і міської молоді, а також мобілізації чоловічого населення. Мобілізовані складали приблизно 60% загальної чисельності УПА.

Разом з тим, УПА широко використовувала для свого поповнення створену німцями українську поліцію, військовополонених, що втекли з таборів, а також осіб, які переховувалися від відправки на примусову працю до Німеччини. Пізніше    в підрозділи УПА заби¬ралися особи, які ухилилися від призову в Червону Армію. 0сновною соціальною базою УПА було селянство.

УПА широко пропагувало програмні положення і мету своєї боротьби. Зокрема,в бюлетені політвідділу УПА "До зброї" № І за липень 1943 року і газеті ОУН "За самостійну Україну" від 24 жовт¬ня 1943 року, зазначено, що УПА бореться:

"За самостоятельную соборную украинскую державу на украинской земле.  За новое справедливое устройство и порядок на Украине без панов, помещиков, капиталис¬тов и большевистских комиссаров... Против немецких и московских империалистических захватчиков, которые стремятся к порабощению и уничтожению украинского на¬рода. Большевистских парашютистов УПА считает передо¬вым отрядом московских империалистов и уничтожает их наравне с немецкими грабительскими бандами... УПА борется против империалистов, которые порабощают один народ другим и поэтому ведет беспощадную борьбу, как с гитлеровской Германией,  так и с большевистской Москвой...". /Арх. спр. № 74, арк.44. У справі текст віддрукований російською мовою/.

У "Святочному наказі Головного Командира Української Повстанчої Армії «Тараса Чупринки» від 14 жовтня 1947 року /віддрукований типографським способом/ зазначалося:

"На протибільшовицькому фронті УПА не допустила /1943 - перша половина 1944 рр./ до заливу україн¬ських теренів большевицькою партизанкою. Ніхто інший як саме УПА в цілому ряді переможних боїв розбила орди сталінських гунів..." "... Караюча рука бійця УПА досягла навіть найчильніших представників окупантів, як от: командуючого "1-им українським фронтом" Ватутіна... Відділи УПА неодноразово здобували воро¬жі районні центри, вривалися в обласні центри..."

/Арх. спр. № 372, т.ІЗ/.

В архівах містяться тільки матеріали, трофейні документи 0УН-УПА та німецьких спецслужб, які свідчать лише про дрібні сутич¬ки між підрозділами УПА і німцями в 1943 році. Ніяких значних наступальних чи оборонних операцій, масштабних боїв у документах не зафіксовано. Тактика боротьби підрозділів УПА з німецькими оку¬пантами в зазначений період зводилася до нападів на пости, дріб¬ні військові підрозділи, оборони своїх баз, засідок на дорогах. В пропагандистському оунівському документі "Два етапи УПА" пові¬домлялося про кілька сот  відбитих боїв і сутичок з німцями..." /Арх. спр. № 476, т.60, арк.49/.

Крім того, підрозділи УПА здійснювали диверсійну діяльність знищували дерев’яні мости, громили "громадські господарства", організовані німцями, забирали худобу та харчові продукти.

В ряди УПА за призовом керівництва ОУН стали вступати під¬розділи української поліції, що визвало репресивні заходи з бо¬ку окупантів. Із спецповідомленням НКВС "О деятельности украин¬ских националистов на оккупированной территории Украинской ССР" від 22 квітня І943 року  вбачається:

"Немецкое командование, узнав об указаниях бандеровского штаба, стало обезоруживать, производить арес¬ты и расстрелы украинских полицейских. В с.Павурин Маневичского района Волынской области полиция двух постерунков арестована и расстреляна.

При попытке немцев обезоружить полицию в г.Ковеле последние вступили с немцами в бой. Убито 18 человек немцев.

Полицией освобождены все арестованные, а лагеря трудповинности распущены". /Фонд 2, опис 69, пор. № 1, т.2, арк.125-126. Копія документа віддрукована росій¬ською мовою/.

Разом з тим, значна кількість трофейних і оперативних мате¬ріалів, що знаходяться в архівах, свідчить про випадки співробітни¬цтва керівництва ОУН-УПА з німецькою окупаційною владою і спец¬службами .

В матеріалах поліції безпеки і СД в Галичині, які були вияв¬лені в колишньому приміщенні СД м.Львова після вигнання німець¬ких окупантів, є ряд цілком таємних документів цієї поліції що¬до їх переговорів навесні 1944 року про спільну діяльність  з ОУН-УПА на території західних областей України в боротьбі проти Червоної Армії і Радянської влади. Згідно цих документів

"... немецкие охранно -полицейские власти обязуются освободить всех политических украинских пленных и арес¬тованных, чтобы физически сохранить их для решительной борьбы против большевиков...

... ОУН-бандеровская группа представляет в распо¬ряжение немецкой договаривающейся стороны собранный своей разведкой агентурный материал против поляков, коммунистов и большевизма  и предоставляет немецкой договаривающейся стороне возможность использовать этот материал и проводить карательные операции соот¬ветствующим немецким интересам способом...

... ОУН-бандеровская группа получает свободу действий в своей организационной деятельности.

Обеспечение свободной деятельности касается: пропагандистской, организаторской и военно-подгото¬вительной работы с категорическим ограничением затра¬гивания немецких интересов... Подготовительная и военно-организационная работа распространяется исклю¬чительно на будущую борьбу против большевизма или на боевые задания, поставленные и указанные организацией со стороны немцев... с немецкой стороны будет предос¬тавлена бандеровской группе возможность вводить свои войсковые единицы против советских банд и против со¬ветских военных мероприятий". /Арх. спр. № 372, т.36, арк.1-10/.

В зв’язку з зазначеною домовленністю командир поліції без¬пеки генерал-майор Бреннер 06.04.1944 р. видав наказ "Обращение со служащими националистической повстанческой армии /УПА/", в якому повідомив, що

"... начатые некогда переговоры с руководителями ук¬раинской повстанческой армии в районе Деражне успеш¬но проводятся сейчас также в районе Вербы.

Пришли к согласию:

Солдаты УПА не будут нападать на немецкие под¬разделения. УПА засылает лазутчиков, преимущественно девушек, в районы, занятые врагом, и сообщает резуль¬таты І ц /разведотделу/ боевой группы. Пленные Крас¬ной Армии, а также советские банды передаются І ц для допроса, местные чуждые элементы используются боевой группой на работах. Чтобы не мешать этому не¬обходимому для нас сотрудничеству, приказано:

I/ Разрешить беспрепятственный переход агентам УПА, имеющим пропуска, подписанные капитаном Феликсом или выдающим себя за члена УПА. Оружие у них не от¬бирается. По требованию агентов представлять им быст¬рейший доступ к 1ц боевой группе.

2/ При встрече с немецкими отрядами, члены час¬тей УПА дают себя узнать знаком - держат левую руку с растопыренными пальцами перед лицом, таковых не за¬держивать, это означает их взаимопонимание...

/Арх. спр.  № 372, арк. 36-37, т.37, арк. 335-336/.

У звіті штурмбанфюрера "СС" доктора Вітіска зід 5.2.1944р., відправленому командуванню в Берлін і Краків , повідомлялось:

"Националистические украинские банды. Никакой помехи немецкому подвозу не должны чинить УПА на территории ХП-АК на основании договоренности полицейских служб с руководителями банд...

... 4/ Даю для сведения запись оперативной группы Ц полиции безопасности и СД от 5.3.44 г., направляемую в войсковую группу Юга, касающуюся пе¬реговоров с УПА. Запись была доставлена упомянутой сетью связистов в распоряжение местных органов.

До сих пор в различных местностях происходили успешные переговоры с УПА. Целый ряд агентов был до сих пор расставлен УПА и они доставляли полноценные сведения. Гарантируется активная борьба. В некоторых случаях сообщения об успехах отрядов УПА перепрове¬рили. Из высказываний пленных выясняется, что Крас¬ная Армия направила ряд батальонов для борьбы с на¬ционалистическими украинскими бандами и что их вой¬ска несут большие потери от нападений УПА.

В советском тылу группы УПА успешно мешают под¬возу. С местными группами была до сих пор договорен¬ность о доставке советских пленных для допроса, о борьбе с советскими бандами и насаждении агентов. Уполномоченный Центра, начальником связи ко мне пос¬ланный /капитан Феликс/, просил, чтобы независимо от этого положения дел договоренности с УПА как с воен¬ной организацией оставались в силе. УПА утверждает, что она в состоянии поднять общеукраинское восстание против Советов, если последует договоренность с не¬мецким руководством, и может выставить 10.000 чело¬век. В остальном УПА будет выставлять требования в каждом случае отдельно.  /Арх.спр.№372, т.36 арк.46-49/.

Окружний керівник Нерінг у радіограмі із Каменка-Струмилова повідомляв губернатора Галичини 2.4.1944 р.:

"... После предыдущего соглашения меня посетил сегод¬ня на квартире руководитель организации УПА в районе Каменка. Он носит псевдоним "Орел" /Адлер/, 26 лет, заслужил в дивизии "СС" "Мертвая голова" Железный Крест 1-ой степени, знак отличия участников пехотных штурмовых атак и серебряный знак отличия раненых. Во время обсуждения, в которых временно принимал участие и здешний полевой комендант полковник Мейлер, были вынесены конкретные решения о сотрудничестве в развед¬ке и тактике в борьбе с большевистскими бандами. Ко¬мандир УПА получил оружие и боеприпасы..." /Арх.спр.№ 372, т.36, арк.61-62/.

У рапорті від 4.4.1944 р. "Сотрудничество с УПА в районе Равы-Русской" повідомлялось, що під час переговорів з бандерів¬цями вони

"объяснили командиру разведывательного звена, что они нашли со стороны вермахта полное понимание их де¬ла и сожалеют, что с полицией еще не достигнуто един¬ство. Их планы направлены не к тому, чтобы работать во вред немецким интересам, а против действующих на всем пространстве русских, в первую очередь польских банд... Чтобы подчеркнуть свое сотрудничество с не¬мецкими силами, бандиты упомянули о том, что они никоим образом не нарушали коммуникации и подвоза на восток, хоть имели возможность производить взры¬вы на железнодорожных путях и нападения на немецкие колонны..." /Арх. спр. № 372, т.36, арк.67-72/.

В інформації від 4.4.І944 р. командиру поліції безпеки і СД повідомлялося із Рави-Руської:

"4.4.1944г. в местной службе стало известно, что вблизи деревни Бутыни 687 обойдена, окружена и заклю¬чена в мешок людьми УПА большая группа советских русских, около 60 человек. Русские засели в траншеи, так что людям УПА при недостатке тяжелого оружия ста¬ло невозможным уничтожить русских, даже взять в плен. Последние вступили в переговоры с людьми УПА с целью добиться свободного отхода, но люди УПА не пошли ни на какие условия и объяснили русским, что они будут расстреляны при любых условиях. Одновременно через связных было высказано мнение, что немецкие власти, особенно полиция, больше заинтересованы УПА, которая по той же линии, как и немцы, борется с советскими.. /Арх. спр. № 372, т.36, арк.73-75/.

В німецькому трофейному документі від 8.4.І944 р. зазначе¬но, що до німецьких властей в Сокалі звернулися з пропозиціями представники УПА про те, що

«они готовы отдать себя в распоряжение немцев при следующих условиях:

          I/ Им должна быть разрешена борьба против боль¬шевистских и польских банд.

          2/ Им необходимы вооружение и боеприпасы для приблизительно 4000 чел., которые им должен был пос¬тавить вермахт. Их силы составляют сейчас около 800 человек, вооруженных карабинами... Командиры банд сообщили, что они уже уничтожили группу в 30 человек и захватили много советских русских агентов, некото¬рых из них ликвидировали..." /Арх. спр. № 372, т.36, арк.99-101/.

У документі від 8.4.1944 р. повідомляється, що штурмбанфюрер СС Шлиптц І-Ц /розвідвідділу/ бойової групи інформував ко¬мандування про те, що він

"... из-за потребности расширения сети связистов вступил в связь с малыми группами - бандитами УПА, чтобы использовать их против советских банд и Крас¬ной Армии в разведке и диверсионных группах, первые попытки сопровождались успехом... В общем, выдано с ведома служб вермахта 70-80 винтовок, 4 пулемета и около 10000 патронов..." /Арх. спр. № 372, т.36, арк.И8-П9. Переклад документа віддрукований росій¬ською .мовою/.

У документі - "кратком докладе о переговорах между офицера¬ми УПА, организацией "Адлер" с одной стороны и оберлейтенантом Пютцер - с другой" повідомлялося, що 6.4.І944 р. під час перего¬ворів

"...  с украинской стороны присутствовали высший ук¬раинский командир, которому среди других подчинены группы Бобрика, Перемышль, Полюканы, Бжезаны, Подьясы   и другие лица УПА /9 человек/. Переговоры каса¬лись возможности сотрудничества и    совместной борьбы против польских и большевистских банд и очень бы при¬ветствовали, если бы с немецкой стороны, как например, в районе Вислое, в их распоряжение были даны тяжелые орудия. О деятельности банд в районе Злочев-Бобрика-Подьясы - они сообщили о еврейской банде в Свирце, о польской банде в Висине и о русской банде в районе Подьясы..." /Арх.спр.№ 372, т.36, арк.120-124. Переклад документа віддрукований російською мовою/.

У квітні 1944 року на ім’я Головнокомандуючого німецької армії в Галичині надійшов лист від командира групи української повстанської армії "Охріма" з пропозицією "боротися проти біль¬шовиків і звільняти область від Червоної армії".    Ставився ряд умов, зокрема

"... об освобождении из тюрьмы и возвращений на роди¬ну вождя украинцев и руководителя украинских органи¬заций /ОУН/ Степана Бандеры и всех политических зак-    люченных...,  ...немецкие части поставляют согласно указаний их командования со своих складов для воору¬жения частей УПА:  10000 пулеметных лент, к ним 250.000 патронов, 200 скорострельных ружей марки "Кольт", к каждому по 4 диска патронов, 20 полевых орудий, 30 гранатометов марки "Штокезнор", 10 зенит¬ных пушек, 500 большевистских "финок" или немецких пулеметов-пистолетов, 500 бельгийских пистолетов, 10.000 гранат,100 мин и известное число снарядов для орудий и патронов для пистолетов...

Немецкие войска, управление и полиция не мешают нам в борьбе с элементами, которые сотрудничают или хотят сотрудничать с большевиками".

/Арх. спр. № 372,  т.36, арк.127-138. Документ віддруко¬ваний російською мовою/.

          В інформації від 29.04.1944 р. повідомляється про зустріч 29 квітня представників німецького командування" с вожаками бан¬ди УПА",  в ході якої вони

"заявили о своем намерении постепенно отдать в распоря¬жение немцев членов УПА силой до одного батальона, ко¬торые, будучи снабжены заданиями немцев, могли бы про¬никать за линию советского-русского фронта. Там, прежде всего, должны были бы эти люди саботировать советско-русское снабжение фронта, уничтожать уполномоченных НКВД и вести разведывательную деятельность для немец¬кого Вермахта. Для последней цели УПА предоставит не¬сколько приспособленных для этой цели радистов. Они поставили условия, чтобы отданные..в распоряжение нем¬цев люди из УПА были вооружены немцами и снабжены ра¬диоустановками..." /Арх. спр. № 372, т.36, арк.173-174. Документ віддрукований російською мовою/.

          У трофейному німецькому документі  від 15 травня 1944 року, який був надісланий у Головне управління державної безпеки, а та¬кож в інші органи поліції  і СД  /в Берліні, Кракові, Львові/ пові¬домляється про зв’язки УПА з німецькою окупаційною владою і стверд¬жується:

"... со стороны УПА не предпринимается чего-либо про¬тив рейсхдейче  ... у них с немцами общий враг - большевизм. Они успешно борются с ним за советской линией фронта... Находившиеся в лесах части УПА пре¬пятствуют высадке большевистских парашютных десантов за немецкой линией фронта. УПА громит также большевист¬ские банды..."

/Арх. спр. № 372, т.36, арк.229-244. Переклад документа віддрукований російською мовою/.

          В німецькому трофейному документі від І.УІ.1944 р. також повідомляється про попередні переговори між "двома вожаками УПА" і представниками поліції безпеки в Раві-Руській, де було зазначе¬но:

11І. УПА требует немедленного прекращения действий против УПА и ее подразделений.

а/ УПА обязуется передавать полиции безопасности всех русских, равно как и других вражеских парашютис¬тов.

б/ УПА обязуется немедленно доставлять полиции безопасности все русские секретные шифры.

в/ УПА обязуется немедленно сообщать полиции безопасности относительно стоянки или постоянного место прибывания русских или польских банд и бороться с этими бандами совместно с немецким вермахтом или полицейскими подразделениями.

г/ Общий обмен пленными между УПА и полицией безопасности, за исключением лиц, не принадлежащих к УПА.

д/ УПА обязуется выдавать полиции безопасности всех дезертиров немецкого вермахта, членов СС и стрел¬ковой дивизии СС-Галиция.

е/ УПА требует выдачи украинских агентов, дейст¬вующих против УПА и передают их русским или польским бандам.

ж/ УПА требует возвращения оружия, отобранного у пленных членов УПА при их задержании.

2. В будущем УПА требует возмещения за оружие и боеприпасы, потерянные ими в совместной борьбе против русских или польских банд...

5. УПА и полиция безопасности обязуется соблю¬дать в строгой тайне все сведения о переговорах..."

/Арх. спр. № 372, т.36, арк.256-259. Переклад докумен¬та також віддрукований російською мовою/.

Про факти співробітництва з УПА у спільній боротьбі проти Червоної Армії  і радянських партизан дав свідчення в 1946 р. на попередньому слідстві і в суді Лацарек Ю.Ф., який в період окупа¬ції України займав посаду референта ІІ відділу угруповання "Пів¬день".  Зокрема, він показав, що за вказівкою командування під час переговорів

"...Мы пришли к соглашению о совместной борьбе с УПА против Советской власти, о снабжении  УІЇА немцами оружием, деньгами и другим. Мы договорились, что из Львова и из Кракова будем направлять в УПА оружие, а   Криницкий /один из руководителей УПА/ предложил его доставлять в Черный лес. В течение марта-апреля 1944 г. из Львова через своего подчиненного направил в Черный лес три раза по две груженных машины с ору¬жием. Там было всего 15 тонн разного оружия... Приблизительное количество переданного УПА оружия с марта 1944 г. выражалось в 20000 с лишним   экземпляров". /Арх.спр.№ 372, т.38, арк.318-340. У справі свідчення Лацарека віддруковані російською мовою/.

В архівних матеріалах містяться також інші   численні доку¬ментальні дані про факти співпраці УПА з німцями та про їх спіль¬ну збройну боротьбу проти Червоної Армії  і радянських партизан.

Факти співпраці з німцями підтверджують також документи УПА. Так, в "Надзвичайному звіті" від 14.03.1944 р. зазначалося:

"Курінь УПА стаціонував в с.Черниця- /Брідщина/.

Почались переговори... що німці не будуть стріляти до УПА, ні УПА до німців.

Німаки зараз видали 200 крісів, 2 міномети, 6 максимів, 20 лент, 2 легкі кулемети, 12 дисків, 32000 амуніції, карти.

Німці в двох повітах: Золочів і Броди заборо¬нили української поліції та всім своїм частинам зачіпати наші відділи та стріляти до них, якщо во¬ни проходитимуть . /Арх. спр. № 376, т.66,  арк.244/.

Подібні угоди укладалися також з представниками військових влад і спецслужб Румунії і Угорщини, союзників Німеччини. Як по¬відомлялось НКДБ УРСР Наркому іноземних справ УССР і Наркомату безпеки СРСР 3 січня 1946 р., Центральний Провід ОУН в жовтні 1943 р. через Семчишина і Павлишина-Лісовського зв’язався з ке¬рівниками румунського розвідувального центру в м.Одесі полковни¬ком Пержу і капітаном Аргіром. В ході переговорів була досягнута домовленість, що ОУН не буде вести роботи проти Румунії, а руму¬ни погодились звільнити з в’язниці арештованих оунівців і надати допомогу УПА зброєю, боєприпасами і обмундируванням.

25 грудня 1943 р. в с.Дермане Мізоцького району Рівненської області відбулись переговори між делегацією ОУН на чолі з членом Центрального Проводу Логушем Омеляном і представниками команду¬вання угорської окупаційної армії. Угорці зобов'язались не чи¬нити перепон УПА і допомагати їй зброєю, а оунівці обіцяли не проводити операцій проти мадярів і надавати їм всебічну допомо¬гу. Потім представники ОУН літаком були доставлені в Угорщину, де мали зустріч з начальником угорського Генштабу та рядом офі¬церів вищого командного складу. В результаті була досягнута домовленність про сумісні дії проти СРСР, за що мадяри зобов'яза¬лись надати при необхідності можливість емігрувати керівникам ОУН в Угорщину.  /Арх. спр. № 372, том 35, арк.73-76/.

З початком відступу німецьких військ з території західноукраїнських земель ОУН-УПА почали підготовку збройних формувань для диверсійної, терористичної і повстанської діяльно¬сті, створенню баз для зберігання продуктів харчування, одежі, зброї і боєприпасів, знищення партійних і радянських органів, командного складу Червоної Армії, працівників НКВС і міліції, ліквідації колгоспів і протидії мобілізації до лав Червоної Армії.

В архівному документі "Как проходили "выборы" в Верховный Совет СССР в западных областях т.н. Украинской ССР", надрукова¬ному в оунівському збірнику "Ідея і чин" ч. 10-11, зазначено:

"Революционная подпольная и повстанческая борьба на украинских землях ведется с начала захвата этих земель наступающими большевистскими армиями в 1944 го¬ду.

Размеры этой борьбы, в частности, вооруженной, мы постараемся иллюстрировать некоторыми данными. Так, например, только в октябре 1945 года на терри¬тории Станиславской области УПА провела 18 больших боев /с участием куриней и сотен/, 41 малый бой, провела три нападения на 3 райцентра и одно нападе¬ние на областной центр - Станислав /31.X.1945г./.

В этих боях уничтожено 564 большевистских окку¬панта, в т.ч. 26 офицеров и 538 рядовых, тяжело ра¬нено 30 захватчиков, уничтожен первый секретарь по пропаганде, направленный республиканским центром в Западную Украину. Кроме того, убиты районный прокурор,

секретарь РК ЛКСМУ, уничтожено 30 нефтепромыслов, две железных дороги, одна военная казарма, помещения всех большевистских учреждений в райцентре Делятин, пущены под откос три товарных поезда с награбленным на Украине зерном, уничтожено 17 автомашин, захваче¬но много оружия и другого имущества...

... На территории Стрийского района в течение ноября 1945 года УПА провела в селе Белычи Заричны один большой бой со сталинскими захватчиками, в кото¬ром уничтожено 30 большевиков, 19 ранено, а многие во время бегства утонули в реке Свича; проведены 3 засады, в результате которых уничтожены 12 работни¬ков МВД, в т.ч. один ст. лейтенант, разбросаны сотни революционных листовок и призывов..." /Арх. спр. № 372 т.51, арк.76-82. У справі знаходиться цей документ в перекладі російською мовою/.

Сильну протидію ОУН і УПА здійснювали щодо колективізації в західних областях України. Так, в документі командування УПА "Вказівки в роботі на час жнив" /датований 23.06.1944р./ містили¬ся конкретні вимоги:

"а/ Нищити транспорт.

б/ Нищити дороги і мости, якими возять збіжжя до державних збірних пунктів.

в/ Нищити державні елеватори, амбари, приймальні пункти... Зерно роздаємо селянам, якщо б хтось з колгоспників зі страху відмовлявся брати - змушувати.

г/ Нищити партійних заправил... Зобов'язувати голів, бригадирів, рахівників, комірників не переслідувати селян в розбиранні хліба.

д/ Худобу і інше колгоспне майно пороздавати селя¬нам.

е/ Нищити горюче і змазуючі матеріали"

          /Арх. спр. № 376, т.61, арк.4б/.

Якщо в 1945-1946 рр. терористичні акції здійснювалися в основному проти радянсько-партійного активу /загинуло 2434 осіб/, співробітників НКВС-НКДБ /737 осіб/ і військовослужбовців /1675 осіб/, то в 1947-1949 рр. - проти голів сільських Рад /538 осіб/, голів  колгоспів /233/, рядових колгоспників /371 осіб/ ... /Арх. спр. № 372, т.ІОО, арк.ІІІ/.

Посилення терористичної і антирадянської діяльності ОУН-УПА відбувалося в 1947-1949 рр. у зв’язку з операціями щодо лікві¬дації підпілля, які здійснювалися органами Радянської влади та правопорядку, а також виселеннями сімей активних оунівців у віддалені райони відповідно до рішення Політбюро ЦК ВКП/б/ від ІЗ серпня 1947 р. № 1159/123.

У директивній вказівці проводу ОУН, яка була знайдена і вилучена у схроні керівника Олександрійського районного проводу "Сагайдачного", зазначалося:

                                "... нужно:

а/ сельскую администрацию из русских /с востока/ как председателей сельсоветов, секретарей и т.д. и пред¬седателей колхозов - расстреливать.

б/ сельскую администрацию из украинцев /с востока/ - выслать после предупреждения, чтобы за двое суток убрались, если не послушают - расстреливать.

2. К вопросу вывезенных семейств в Сибирь организо¬вать ответные акции.

а/ Расстреливать русских районной администрации. Пар¬тийцев, комсомольцев - невзирая  на их национальность.

б/  Выгнать из сел учителей, врачей разного рода... с востока. Выслать после предупреждения, чтобы в течение 48 часов выбрались. Не послушают - расстреливать.

в/ Не допустить, чтобы на места вывезенных семей в Сибирь осели москали, если осядут - жечь хаты, а мос¬калей расстреливать.

г/  Подрывать курьерские поезда.

Во время акции нанести удар по гражданской агентуре - в каждом селе ликвидировать не менее 3 активных сек¬сотов ...

Эти акции п. І и 2 начать 5 августа, а закончить как можно быстрее, июль 1948 г. ..." /Арх. спр. № 372, т.49, арк. 210-211. У справі копія документа перекладена ро¬сійською мовою/.

В ОУН, а також при Головному командуванні УПА був відділ "служби безпеки" /СБ/,  який, будучи агентурно-розвідувальним підрозділом, виконував завдання:

-        Протидія проникненню в ряди ОУН-УПА агентури органів НКВС - НКДБ, її викриття та ліквідація;

-        Підстава своєї агентури органам НКВС - НКДБ;

-        Складання "чорних листів" - списків комуністів, комсомоль¬ців, радянських активістів для їх ліквідації;

-        Підготовка груп "служби безпеки" для виконання терорис¬тичних завдань.

В документі  під назвою "Слідство", що має гриф "строго довірочно", вказані методи проведення слідства "службою безпеки", зокрема: "побої, голод, погрози, випитування аж до втоми - це способи змушення до зложення правдивих зізнань" /Арх. спр. 376, т.49, арк.75/.

В іншому документі - інструкції для слідчих СБ під назвою "Слідство і допит" зазначено:

"... Конвеєр - це система тягла у слідстві... Ця система слідства має слідуючі способи:

І - Не давати людині спати. Брак сну впливає на мораль¬ну сторінку людини. Коли людина стало сидить, при цьому дрі¬має і говорить, то щоб не спала, зливається її часто водою. Вона отверезує та дальше починає говорити.

2..„- Спосіб розчйслення  на час. Це є держання людини без сну 2,3,4, а то і більше днів ... Безсонність робить людину хворою, людина дістає привид.

З - Спосіб биття  людини. У такій стадії слідства биття доводить людину до краю. Тут наступає зворотний пункт зізнань у допитуємого ..." /Арх. спр. № 376, т.50, арк.272/.

З участю боївок СБ проводилися так звані атентати /терорис¬тичні акти/ щодо "неугодних людей". У спеціальному документі під назвою "Основні тактичні завдання", зазначалося:

«... Кожного новака перед прийняттям в підпілля, випробува¬ти його витривалість, бойовитість і посвяту шляхом атентатів. Не встановлювати виконувати атентат в строго визначених реченцях. Новаків належно підготовити і створити догідні умови для виконання завдань".  /Арх. спр. № 376, т.49,  арк.4ІІ/.

У документі ОУН під назвою "Друже Зов" від імені "Богуна", датованому вереснем 1946 року, даються установки боротьби під¬пільних груп, у першу чергу боївок "СБ", в мирний час, зокрема:

"...  необходимо уже сейчас приступить к солидной, основа¬тельной проверке всех членов организации и имеющих орга¬низационные связи. Прочистить: ячейки подрайонных проводов, районных,  боевки,  кущевые провода,  станичных,   связных,  курье¬ров и проч. Все, кто хотя бы один час находился _в больше¬вистских руках,  которые имеют родственников,  ареcтованных большевиками, которые скрывались  самостоятельно или с дру¬гими, но не внушающими доверия, которые во время боя, на¬лета или засады нелегально отлучались во время боя, всех не внушающих доверия людей из чужой местности, прошлого которых мы не знаем - подвергнуть острой проверке органами СБ.

Проверяйте людей даже пользующихся доверием, боевых и отважных. Добровольцам /выполнять атентат/ теракт/ нужно давать два проверенных пистолета,  гранаты, хороший нож и цианистый калий...

Не допускать организации комсомольских кружков. До ос¬татка ликвидировать /разгромить/ истребков,  комсомольские организации,  клубы,  земельные общины,  колхозы, совхозы   и прочие основы большевизма на наших землях.

До зимы уничтожить главных руководителей большевистских партийных банд и охран и разогнать всякую другую сталинскую галайстру". /Арх. спр. № 372, т.20, арк.21-31. У справі копія документа в перекладі російською мовою/.

У своїй діяльності учасники ОУН-УПА з метою дезорієнтації населення та органів правопорядку використовували форму військо¬вослужбовців "Червоної" Армії. Про такі факти свідчать численні фо¬токарточки цілих груп учасників ОУН-УПА, переодягнених у форму червоноармійців, вилучені при ліквідації боївок. /Арх.спр.372, т.7,  арк. 214-240/.

В архівах Служби безпеки України та обласних управлінь містяться тисячі кримінальних справ минулих років про терористичні дії  конкретних осіб, в котрих розкриваються жорстокі методи катувань і розправ бойовиків ОУН-УПА, які не лише вбивали, а й мучили свої жертви: відрубували їм руки, ноги, голови, вішали і задушували мотузками /"удавками"/ чи колючим дротом, заколюва¬ли ножами і напівживих та живих скидали в криниці, під лід річок і засипали в ямах, спалювали тощо.

Ось декілька прикладів акцій учасників ОУН-УПА:

"... В ночь на 30 сентября 1944 года бандиты ОУН совершили налет на село Ляцке-Шляхетское, Тисменецкого района Станиславской области, в котором проживали граждане польской национальности. Банди¬ты почти полностью уничтожили жителей села, которых перед убийством подвергли зверским издевательствам, душили веревками, ломали руки и ноги, отрезали уши, губы, выкалывали глаза, девушек и молодых женщин сначала насиловали, а затем отрезали им груди и пристреливали. Жилые дома и надворные постройки по¬дожгли.

В ночь на 14 ноября 1945 года оуновские банди¬ты совершили налет на районный центр Пробижна, Тернопольской области, во время которого ими были раз¬громлены и сожжены здания райотдела НКВД, милиции, райисполкома, почты и радиоузла, райпотребсоюза со складами и магазинами, клуба, райвоенкомата и дома многих местных жителей и активистов. Бандиты убили 12 работников партийно-советского аппарата и 9 че¬ловек ранили.

27     февраля 1944 года банда численностью до 50 человек совершила налет на село Мохча, Сарненск:ого района Ровенской области, во время которого совершила убийство председателя сельсовета Рыбачек, его жены и 8 детей в возрасте от 4 до 20 лет, акти виста Фалько, его жену и 2 дочерей и ряд семей дру¬гих активистов за то, что они вели в селе работу по выполнению госпоставок и призыву в Советскую Армию.

28     апреля 1949 года в селе Слободка Джуринская  Белобожницкого района Тернопольской области была зверски убита семья колхозника Коршняка за то, что он проговорился односельчанам о бандите, который по переселенческим документам прибыл из Польши на Украину.

Вот какую картину расправы над семьей Коршня¬ка нарисовал на следствии один из убийц - Гойда:

"... В доме я увидел стоявшую возле печки же¬ну Коршняка Антона - Коршняк Елену и прижавшегося к ней ее семилетнего сына. Девочка лежала на кро¬вати. Самого хозяина в доме не оказалось.

Увидев, что мы с ножами, Коршняк Елена начала кричать и просить нас не трогать их. За ней начал кричать и мальчик. Не обращая внимания на просьбы, я поднял нож и ударил им в лицо Коршняк, после че¬го она упала.

Остапив после меня нанес ей ножом несколько ударов в голову. Схватив мальчика, я перерезал ему горло и бросил к матери. Лежавшая на кровати де¬вочка поднялась и бросилась к матери. Я хотел уда¬рить ее ножом, но она отскочила и упала на кровать. Тогда я набросился на нее и перерезал ей горло и шею..

Жительница села Хохонив, Большевцовского райо¬на Станиславской области Мисюрак Ольга после назой¬ливых требований главаря банды "Щура" вступить с ним в интимную связь, бежала в райцентр и осталась там на жительство. Узнав об этом, «Щур» со своей бандой 11 марта 1949 года ворвался в дом родных Мисюрак и всех их вырезал. Бандиты убили сестру Анну, 25 лет, которой разрезали живот и вытащили внутренности, сестру Анастасию, 18 лет, перерезали горло трехлетнему брату и зарубили топором 60-ти летнюю мать. Этой бандой до ее ликвидации было со¬вершено до 30 таких зверских убийств.

В ночь на 18 февраля 1945 года бандиты соверши¬ли убийство 18 жителей села Новосилки и Щеглы Яворовского района, Львовской области, из них 9 женщин и 6 детей...

... Для большего устрашения населения бандиты очень часто совершали убийства в присутствии жите¬лей сел. Вот некоторые примеры их злодеяний:

... В июне 1947 года в Военный Трибунал по делу арестованной участницы ОУН Кухарчук вызывались в качестве свидетелей ряд жителей села Подлужное, Костопольского района, Ровенской области. На судеб¬ном заседании часть свидетелей, которым, как было потом установлено, угрожали бандиты, изменили свои показания или отказывались от них вовсе, и только один свидетель - Петрика С. свои показания подтвер¬дила полностью. После возвращения из суда Петрика была убита бандитами ОУН в присутствии односельчан, которым бандиты заявили, что так будет со всяким, кто станет выступать свидетелем в суде.

В июле 1947 года в суд по делу арестованного бандита ОУН Фомича были вызваны жители Дережнянского района Корнейчук и Шарапа. Они уличали Фомича в принадлежности к банде. По возвращении домой Корней¬чук и Шарапа вместе со своими семьями были зверски  убиты бандитами". /Арх. спр. № 372, 100, арк.98-102/.

Як видно з вироку від 21 березня 1952 р. по обвинуваченню слідчого "Служби безпеки" Журановського  надрайонного проводу ОУН  Леніва І.М.,

"...всего за время своего пребывания в банде украинских буржуазных националистов подсудимый Ле¬нив лично сам убил, замучил и удушил различными спо¬собами около двухсот человек советских граждан -мужчин, женщин и стариков, а также присутствовал и принимал участие вместе с другими бандитами в убийст¬ве свыше 50 человек советских граждан. С целью уду¬шения советских людей, подсудимый Ленив всегда носил в кармане веревку..." /Архівна кримінальна справа № 29064/

Подібних прикладів з кримінальних справ минулих років на учасників ОУН-УЇЇА можна навести досить багато.

Підрозділами "Служби безпеки" ОУН-УПА за вказівками керів¬ників Центрального проводу періодично здійснювалися "чистки" рядів у низових ланках з метою виявлення і ліквідації ненадійних учасників і агентури органів НКВС-НКДБ. Особливо жорстокі  були

"чистки" в 1945-1946 роках, під час яких загинули сотні оуновців.

З наближенням фронту до західноукраїнських земель керівники ОУН підготували документ  "Інструкції до виконання" /січень 1944р./  У ньому, зокрема, зазначалося:

"У відношенні до німців:

-        Не допускати до забирання українського населення в_ його території /примусова евакуація, примусова мобіліза¬ція до війська і на роботи".

-        Використати фронтовий хаос, для масової ліквідації во¬рожих елементів, що ними в першій мірі є:

а/ організовані члени більшовицького підпілля,

б/ партизанські загони,

в/ активні симпатики більшовиків,

г/ полонені москалі, що активізуються політично,

д/ польський провідний боєздатний елемент, що стане вислужником нової совітської окупації.

Всі ліквідаційні акти проводити якнайбільше скритно"

/Арх. спр. № 376, т.28, арк.34-37/.

          В "Інструкції" 1/44 ОУН від ІІ.УШ.1944 року під грифом "цілком таємно" даються конкретні вказівки, яку роботу необхідно здійснити "на территории, освободившейся от фронтовых действий и  оставшейся в большевистском  аду". Зокрема, пропонувалася:

"... 2. Ликвидация сексотов всеми допустимыми методами /расстрел, повешение и даже четвертование с запиской на груди: ."За соучастную работу с НКВД"/... но в этом надо придерживаться правды, ибо за невинные жертвы будут отвечать те, которые издадут приказ...

... 9. Вести борьбу против мобилизации в Крас¬ную Армию... от мобилизации следует предостеречь в первую очередь опытный военнообученный элемент. Поэтому надо отправлять в леса тех членов, которые расконспирированы ...

... 13... К полякам установки и отношения оста¬ются те же, что и до этого. Их следует считать соучастниками с красными как и раньше...

16... Клич дня: "Приготовим территорию для успешного противопоставления арестам, мобилизации и грабежам имущества".

Инструкцию письменно не передавать, а после проработки уничтожить. Слава Украине   Батий"

/Фонд 2, опис 69, пор. №1, т.2, арк.173-177, У спра¬ві копія виконана російською мовою/.

Із-за відсутності конкретного обліку репресивних заходів, що здійснювались учасниками ОУН-УПА, та їх таємності,  кількість загиблих в І94І-І943 рр. мирних громадян від рук оуновців вста¬новити не виявилося можливим.

          Терористичну діяльність бандерівців і створеної ними УПА засуджували навіть "мельниківці". Так, у їх листівці за листопад 1943 року зазначалося:

"Мужі и жінки України! Мужньо і невстрашимо ставте чоло всяким терористичним спробам звести до авантюри визвольну боротьбу! Організуйте всюди боївки української народної оборони і не давайте себе ограбити т.зв.  "Українській Повстанчій Армії"... Дайте відсіч всяким спробам змарнувати безплідний партизанці свою кров,  кров своїх синів і братів! Велика мобілізація до УПА - це політичне і військове безглуздя...

Відсіч братовбивцям! Бандерівець, що стріляє українців - це бандит і агент Москви, але не укра¬їнський революціонер!..." /Арх. спр. № 376, т.9,арк.118.,/

У своєму відкритому зверненні "Ко всем членам руководства Организации Украинских Националистов под руководством Степана Бандеры",  надрукованому в газеті УНРА "Оборона України",  коман¬дуючий УНРА Тарас Бульба - Боровець писав:

"... Послать это открытое письмо меня заставила ваша работа в области,  которая входит в такую стадию, когда до братоубийственной войны остается только шаг.

Об этом говорят ваши руководители... Они откро¬венно заявляют,  что для достижения своей партийной диктатуры не остановятся перед тем, чтоб начать братоубийственную войну, если бы она стоила украинс¬кому народу даже не сотни, миллионы жертв.

Исходя из этого, я разрешаю себе спросить вас: за что вы боретесь? За Украину, или за ОУН? За Укра¬инское государство, или за диктатуру в этом государ¬стве? За украинский народ или только за свою партию?" /Збірник №1, арх. № 403,  арк. ІЗ. У справі копія до¬кумента віддрукована російською мовою/.

Після розгрому фашистської Німеччини керівники ОУН, які знаходилися на території Західної Німеччини, прийняли активні заходи щодо налагодження контактів з представниками американсь¬кого і англійського військового командування і відповідних спец¬служб. Цей вибір оунівського керівництва, як вбачається з архів¬них матеріалів, пояснювався тим, що воно зробило ставку на третю світову війну між Англією і США з одного боку та СРСР - з іншо¬го, як умову виконання своїх планів. Так, в документі "Як розу¬міти концепцію власних сил у нашій національно-визвольній бороть¬бі" зазначено:

. "Ми розцінюємо третю світову війну як можли¬вість заіснування сприятливої нагоди здобути виз¬волення, а не допоміжний чинник, який полегшить нам нашу визвольну боротьбу". /Арх. спр. № 372, т.П, арк.14/.

Ще в липні 1945 р. представники оунівської еміграції В.Мудрий, Р.Ільницький і І.Гриньох двічі відвідали головну квар¬тиру Эйзенхауера і намагалися домовитися про умови, за яких на¬ціоналістична еміграція мала б отримати допомогу у боротьбі з СРСР. Переговори закінчилися восени 1945 року. Їх результатом стало те, що американці і англійці погодилися надавати всебічну підтримку ОУН, одночасно запропонувавши всю діяльність проводи¬ти від імені УГВР. Це обумовлювалося тим, що ОУН скомпроментувала себе зв'язками з німцями. /Арх. спр. № 372, т.42, арк.326/.

Представниками американської і англійської спецслужб були складені відповідні "питальники", які передавалися для виконання в підрозділи ОУН-УПА на західноукраїнських землях - без вказівки, для кого ведеться така робота.

В одному з таких "питальників" вилученого у захопленого ке¬рівника Рогатинського надрайонного провода ОУН "Шувара", містили¬ся такі вимоги щодо зібрання інформації:

"...- имела ли работа, которую выполнял, воен¬ное значение, если так - какая, что там делали /если строительство - какое: фортификационное, воен¬но-промышленных заводов или фабрик, стратегических дорог, аэродромов, портов, если производство - ука¬зать чего - оружия, снаряжения, машин и т.п./...

-        Знает ли что-нибудь о других местах важных военных работ ...

-        Какие воинские части были расположены на местах работы или в окрестностях ...

-        Какие в местах работы, в окрестностях или вообще были известны военные объекты, например, склады, места штабов, магазины, полигоны, аэрод¬ромы, фортификационные сооружения, морские воен¬ные базы?

-        Знает ли и что знает о всякой другой воен¬ной подготовке, например, противовоздушная оборо¬на, сооружение убежищ против атомных бомб, мест¬ная мобилизация, железнодорожная или авиационная подготовка и т.д./...

-        Что известно о расположении и типах воен¬ных радиостанций? Какие знает радарные установки или звукоулавливающие установки для фиксирования полетов?

-        Какие известны военные школы младшего, сред¬него и высшего командного состава?   

-        Чем недовольны рядовые и офицеры?". /Арх. спр. № 372, т.40, арк. 51-58. У справі копія документа віддрукована російською мовою/.

Крім того, на території західної Німеччини закордонний Про¬від ОУН організував спеціальні школи, де учасники ОУН вели під¬готовку для проведення шпигунської роботи на території Українсь¬кої РСР і Польської республіки.

У березні 1948 р. в м. Мюнхені в приміщенні німецької школи по вул. Фіріхштрассе, 53, було підготовлено 11 учасників ОУН. Во¬ни навчалися прийомам і методам збирання розвідувальних даних, кон¬спірації, фотографуванню військових об'єктів, репродукції доку¬ментів тощо.

У липні 1948 р. закордонним Проводом ОУН в цьому ж приміщен¬ні була організована школа для підготовки розвідників-радистів. Зачисленні в цю школу 8 учасників ОУН вивчали прийом і передачу• радіограм, шифри і коди. У грудні 1948 р. один із розвідників "Степовий" із школи вибув, в 1950 р. був доставлений англійцями літаком до Берліну, звідки нелегально через радянську зону оку¬пації прибув у Польщу.

Керівники закордонного центру в 1949 р. встановили зв’язок з співробітниками "Інтеллідженс сервіс", в розпорядження яких керівник розвідки закордонного Проводу ОУН Підгайний у січні 1950 р. направив 4 учасників ОУН, які пройшли підготовку розвід¬ників-радистів у Міттенвальде. Співробітник англійської розвідки під псевдонімом "Онкель" організував їх навчання в приміщенні, яке належало англійській військовій адміністрації, в с. Ляге /19 км. від м. Херфорда/.

В той же час закордонний центр ОУН на території табору для переміщених осіб в Ляйбгайме організував підготовку своїх еміса¬рів. Після її закінчення декілька осіб були направлені в розпо¬рядження англійської розвідки, яка комплектувала групи для заки¬дання в СРСР. Безпосередньо перед виходом на завдання англійці дали вивчити кожному учаснику розвідгрупи "Обращение Бюро запад¬ного секретариата АБН к бойцам УПА и проводу ОУН на Украине", в якому був викладений перелік відомостей розвідувального харак¬тера про Радянський Союз, інтересуючих нібито АБН, а в дійснос¬ті англійську розвідку.

Маючи копії англійських шифрувальних блокнотів і графік роботи радистів, закордонний центр ОУН мав можливість без відо¬му англійської розвідки приймати і розшифровувати  шифротелеграми від розвідгрупи.

В ніч на 15 травня 1950 р. підготовлена група під керівниц¬твом "Чабана" перейшла нелегально кордон Німеччини, пройшла че¬рез Чехословаччину і 5 червня 1950 р. прибула до Польщі. Звідки керівник ОУН у Польщі "Зенон" відправив на територію України для встановлення зв’язку з Центральним Проводом ОУН групу під керівництвом емісара закордонного центру ОУН "Пімсти".

Група "Ворона", підготовлена англійською розвідкою, мала завдання нелегально вийти на територію Польщі, звідки перебра¬тися на західні землі України, де в контакті з керівництвом ОУН-УПА організувати збір шпигунських відомостей. Проте на кор¬доні Німеччини і Чехословаччини в сутичці з чеськими прикордон¬никами група була частково ліквідована і від виконання кінцевого завдання відмовилася.

У м. Бінде по вул. Гайдкамштрасе англійці в 1950 р. органі¬зували навчання 4 радистів із числа членів ОУН, які по закін¬ченню були включені до розвідувальної групи /керівник "Бурла¬ка"/. Переправу цієї групи через чехословацький кордон проводи¬ли представники закордонного Проводу ОУН. У кінці жовтня 1950 р. група прибула до Польщі і встановила зв’язок з керівником ОУН "Зеноном".

          У березні 1951 р. закордонний центр ОУН знову передав ан¬глійській розвідці своїх людей, які пройшли попередню підготовку в школі емісарів ОУН в Мюнхені і звідки відправлені на навчання до Лондону. Їх навчанням керував співробітник "Інтеллідженс сервіс", що мав псевдонім "майор Террі". Кожен із вивчених аген¬тів після прибуття на територію України чи Польщі повинен був легалізуватися і створити декілька резидентур /по 3-4 особи/ для проведення шпигунства. Після підготовки і навчання стрибків з парашутом вони були розбиті на 3 групи - "Сокіл" /4 чоловіки/, "Модді"/6 чоловік/ і "Доллі" /5 чоловік/. Емісари ОУН перед закиданням зустрічались в Лондоні з Степаном Бандерою і його заступником Ярославом Стецько, і отримали від них інструктаж.

В ніч на 15 травня 1951 р. з англійських літаків вказані групи були викинуті на парашутах /"Модді" і "Доллі" - на тери¬торії СРСР, "Сокіл" - в Польщі/.  /Арх. спр. № 372, т.43, арк.ІЗ-47/.

В архівних матеріалах є дані про те, що англійська і американ¬ська розвідки прагнули перебудувати націоналістичне підпілля, зорієнтувавши всі низові ланки на збір розвідувальних даних про воєнно-політичний потенціал СРСР.

Так, заарештований в 1948 р. один із емісарів Центрального Проводу ОУН, агент американської розвідки, на слідстві показав:

"С американской разведкой я сотрудничал с согласия Центрального Провода ОУН с конца 1946г.

Основное задание, данное мне американской разведкой и Центральным Проводом ОУН, сводилась к перестройке всей работы ОУН на Украине, к коренному изменению и дальнейшему продолжению ее в контакте с американскими разведорганами в их интересах.

В этих целях я должен был передать установки...   Шухевичу о необходимости создания новых центров и пунктов проведения широкой разведывательной и подрывной работы внутри Советского Союза, ор¬ганизации переправ и легализации засылаемых из-за кордона эмиссаров и агентов американской разведки, для чего необходимо приступить к при¬обретению документов, паспортов, разных справок и т.д. ...

В моей подготовке для этой миссии приняли активное участие, кроме представителя американ¬ской разведки майора Маккольма, также Степан Бандера, Ярослав Стецько и референт пропаганды Центрального Провода Антонович" /Арх. спр. № 372, т.42, арк.334-^35. Документ віддрукований росій¬ською мовою/.

В ніч на 31 травня 1950 р. на стику Станіславської і Дрого¬бицької областей з літака були скинуті 4 парашутиста. З показів полоненого емісара /троє інших були вбиті під час проведення чекістсько-військової операції/ вбачається, що парашутисти за¬кінчили американську розвідувально-диверсійну школу і були нап¬равлені в Україну з завданням перебудування оунівського підпіл¬ля стосовно посилення шпигунської роботи на користь США. /Арх. спр. № 372, т.42, арк.338-339/.

Наприкінці 40-х - початку 50-х років підпілля ОУН зазнало значних людських втрат. Його поповнення майже не здійснювалося. Перед керівництвом проводу ОУН-б стала проблема збереження залишків підпілля, особливо керівних кадрів, створення легальних, не оформлених організаційно груп, виховання молодих "революціо¬нерів" із числа старшокласників і студентської молоді, а також розповсюдження  своїх ідей, як на всю Україну, так і на Білору¬сію та Литву.

На нараді членів Центрального проводу ОУН, що відбувся лі¬том 1948 р. в Іловському лісі Миколаївського району Дрогобиць¬кої області, перед керівниками нижчих ланок ОУН були поставлені такі завдання:

"Во что бы то ни стало сохранить уцелевшие оуновские кадры, свести до минимума боевые дейст¬вия, усилить конспирацию, националистическую закалку и переключить кадры ОУН, главным образом, "на организационную и пропагандистскую работу.

Усилить работу по созданию новых и укрепле¬нию существующих легальных звеньев ОУН среди мо¬лодежи и, прежде всего, учащейся молодежи". /Арх. спр. № 372, т.28, арк.285. Документ у справі віддрукований російською мовою/.

Рішення цих завдань викладено в програмах, що мали зашифро¬вані назви:

-        "Дажбог" - збереження підпілля і по можли¬вості його поповнення перевіреними та ідейно-вихованими молодими кадрами;

-        "Олег" - виховання в легальних умовах мо¬лодих кадрів з метою подальшого їх використання в підпіллі або легально як носіїв національно-свідомої ідеї;

- "Орлик" - розповсюдження ідей ОУН серед на¬селення східних областей України.

Виконуючи програми, керівники різних рівнів підпілля в за¬хідних областях України давали вказівки своїм підлеглим змінити форму боротьби, а саме: посилити конспіративність в роботі, змен¬шити активну бойову діяльність /здійснення терактів, нападів на колгоспи, радгоспи, сільради тощо/, припинити відкрите поширення націоналістичної літератури та листівок. Розрахунок був на збере¬ження існуючих підпільних ланок, щоб зменшити активність операцій з боку органів НКВС-НКДБ.

Також змінилось відношення до організаторів та керівників колгоспів, комсомольців, членів компартії, яких вже не знищували як політичних ворогів. Навпаки, легальним членам ОУН було реко¬мендовано вступати до комсомолу, компартії, колгоспів, вищих нав¬чальних закладів, служити в Радянській Армії та поступати у вій¬ськові училища, органи НКВС-НКДБ з тим, щоб зберегти на майбутнє надійні кадри і дати їм змогу зайняти відповідне місце в суспіль¬стві, у тому числі в органах Радянської влади, структурах КПРС, правоохоронних та інших органах.

Зазначене підтверджується вилученим листуванням між керів¬никами крайових проводів з членами Центрального Проводу  ОУН-б  і їх вказівок підлеглим структурам щодо виконання цих програм.

Так, провідник Крайового Проводу ОУН "ПЗУЗ" /Північно-Захід-ні Українські Землі/ "Орлан" у листі до Центрального Проводу  ОУН охарактеризував стан підпілля в квітні 1949 року таким чином:

"... В связи с большими потерями руководящих и низовых кадров ОУН на "ПЗУЗ"  и таким малым ростом /в сравнении с потерями/ равновесие и силы ОУН на "ПЗУЗ", вследствие вышеуказанного, значительно по¬шатнулись. Мы должны остановиться над вопросом сох¬ранения организации на "ПЗУЗ", иначе, если взять состояние кадров на сегодняшний день на 'ПЗУЗ , то оно на границе ликвидации ... Кроме причин, влеку¬щих к гибели революционеров, нам необходимо выиски¬вать причины, почему такой малый рост в организации. Это мы найдем в основе изучения и проверки приказов и инструкций, которые изданы на территории до сего времени и как-то не реализованы кадрами ОУН на-"ПЗУЗ".

Я считаю, что в значительной мере, наряду с недостаточной подготовкой и недостатками кадров /на такую колоссальную территорию/  было и то, что подпольщики были перегружены технической второстепен¬ной работой, как связь, хозяйство, составление отче¬тов, работа пунктов, разные заготовительные, хозяйст¬венные и противоколхозные акции СБ и т.д. Кроме то¬го, трата времени на второстепенную работу вызвала "нажим" со стороны большевиков, что в результате при¬носит потери в людях, мешает вообще организационной работе.

Из этого следует, что на "ПЗУЗ" необходимо все оставить на второй план и заниматься в основном /пока еще есть кому/ воспитанием подпольных кадров и выращиванием революционных кадров ОУН из народных масс. /Арх. спр. № 372, т.28, арк.68-70. В справі ко¬пія документа в перекладі російською мовою/.

У брошурі П.Полтави "Про наш план боротьби за визволення України в теперішній обстановці" /віддрукована в типографії ОУН "Воля народам" у квітні  І950 р./ зазначається:

"... починаючи від 1946 року, український визвольний революційний рух в СРСР почав переходити від форм широкої повстанської боротьби до форм боротьби глибо¬ко підпільної. Практично ця зміна тактики виявилася передовсім в такому:

І/ поступово, відповідно до обстановки та до потреб в окремих районах, розформовувано відділи УПА, а їх¬ніх учасників, командирів і бійців включувано в рам¬ки підпілля, до підпільної  сітки; 2/ весь побут під¬пілля, а теж його роботу, глибоко законспіровувано; З/ в протилежність до того, як це воно було в період широких дій УПА /головна мета цих дій не дати ворого¬ві розтягнути його владу поза обл- та райцентри/, тепер на перший план висунено політично-пропагандивну та політично-організаторську роботу. В теперішній момент основною формою боротьби українського визволь¬но-революційного руху в СРСР є збройне підпілля" /Арх. спр. № 372, т.28, арк.І92/.

У цій же брошурі викладені такі завдання:

"... в умовах тривалого "миру" у світі, план боротьби за визволення України зводиться до таких найважли¬віших завдань:

1.      За всяку ціну втримати на українських землях в СРСР нашу підпільну організацію та відповідно до потреб та можливостей її далі розбудовувати;

2.      Через підпільну організацію, а також усіма інши¬ми способами, вести серед усього українського народу, серед народів СРСР роз’яснювальну пропагандивно-політичну роботу;

3.  Організувати опір українського та, в міру можливості, й інших народів СРСР проти большевицьких гнобителів і експлуататорів на всіх ділянках життя.

4.  Проводити бойово-збройні акції, які є необхід¬ні для того, щоб не дати окупантам закріпити¬ся на наших землях так, як вони цього хотіли б, та щоб не дозволити московсько-большевицьким злочинцям та всім їхнім наймитам уже ціл¬ком безкарно чинити їхні злочини щодо україн¬ського народу та українського визвольного руху. /Арх .спр. № 372, т.28, арк.192-193/.

Згідно вказівки Центрального проводу ОУН-б в першій полови¬ні 50-х років терористична діяльність нелегальних структур ук¬раїнських націоналістів в Україні стала поступово припинятись. До кінця 1955 р. практично перестали фіксуваться терористичні прояви з боку учасників ОУН.

Як вбачається із архівних документів НКДБ-МДБ-КГБ УРСР, за 1944-1953 роки, тобто до моменту  повної ліквідації націоналіс¬тичного підпілля і його озброєних формувань, учасниками ОУН-УПА в західних областях України здійснено:

терористичних актів  4907

диверсійних       195

нападів та роззброєнь груп охоронигромадського порядку         457

нападів та підпалів колгоспів,

радгоспів, МТС          325

нападів на сільради і клуби         320

озброєних пограбувань      359

інших проявів   1126

В результаті цих проявів було вбито або забрано в ліс бойовиками ОУН-УПА 2662 працівника радянсько-партійного  активу, 582 голови сільських Рад, 262 голови колгоспів, 446 колгоспни¬ків, 829 працівників держбезпеки, 473 працівники міліції, 1525 бійців груп охорони громадського порядку, 187 військовослужбов¬ців, 933 службовців, 12839 інших громадян. Всього загинуло 22430 чоловік. При цьому слід ураховувати, що в 1944-1945 рр. не.всі терористичні та інші прояви, а також кількість жертв, фіксувалися органами НКВС-НКДБ в зв’язку з контролем ОУН-УПА значних територій в західнім регіоні України. /Арх. спр.  № 372, т.100, арк.І09-111/.

Із архівних матеріалів післявоєнних років вбачається, що після звільнення території України від німецьких військ завдан¬ня по захисту населення від терору ОУН-УПА і ліквідації націона¬лістичного підпілля ЦК ВКП/б/ і ЦК КП /б/У були покладені на ор¬гани МВС і МДБ. /В архівах є лише посилання на такі рішення, зокрема, на постанову ЦК КП /б/ України від 10 січня 1945 року "Про посилення боротьби з українсько-німецькими націоналістами в західних областях України"/. В складі органів МВС були створе¬ні з цією метою відділи боротьби з бандитизмом,  їм були підпоряд¬ковані внутрішні війська.

В 1944-1948 рр. органами МВС УРСР у взаємодії з МДБ УРСР і з залученням дислокованих в західних областях армійських час¬тин здійснено цілий ряд оперативно-військових операцій, в про¬цесі яких були розгромлені великі формування УПА і численні ор¬ганізаційні ланки ОУН.

В процесі здійснення заходів щодо ліквідації підпілля ОУН і його озброєних формувань органами внутрішніх справ і держ¬безпеки західних областей використовувалися спеціальні групи. Такі спецгрупи, як правило, створювались із числа колишніх учас¬ників ОУН-УПА, які проявили себе в збройній боротьбі з бойовика¬ми і досконало знали тактику і поведінку в підпіллі, методи до¬питів в СБ з тим, щоб спецгрупа під час виконання завдань могла видавати себе за один із керівних центрів ОУН-УПА і діяти від його імені. В кожному випадку до складу спеціальних груп вво¬дився оперативний працівник, який здійснював практичне керів¬ництво виконанням завдання і відповідав за дисципліну всередині групи. Спецгрупа являла собою бойову одиницю, що могла в пот¬рібний момент вчинити опір бойовикам, в її склад входило від З до 50 чоловік.

Спеціальні групи виконували завдання щодо перевірки опера¬тивних даних стосовно осіб, які були причетні до оунівського підпілля, їх захоплення, одержання свідчень від заарештованих керівників ОУН-УПА шляхом допиту їх від імені СБ, боївки або керівних центрів ОУН, переконанню нестійких членів ОУН ї схиленню їх до явки з повиною, розкриттю окремих проявів. /Ар.  спр. № 372, т.82, арк.223; т.83, арк.1-2/.

До кінця 1945 року органами внутрішніх справ і держбезпеки республіки використовувалось 150 спецгруп, до складу яких вхо¬дило біля 1800 чоловік. /Арх. спр. № 372, т.101, арк.І39/. На пе¬ріод 20 лютого 1950 р. залишилося 19 таких груп кількістю 130 чол. /Арх. спр.  № 372, т.84, арк.10/.

Узагальнених даних щодо діяльності спецгруп немає. В архів¬них матеріалах є лише окремі відомості стосовно цього питання. Зокрема, за станом на І липня 1945 р. спецгрупами ліквідовано 1980 учасників підпілля, захоплено живими 1142. Вилучено більше 1000 одиниць зброї. /Арх. спр. № 372, т.82, арк.102-103/.

В діяльності окремих спецгруп, як вбачається з архівних матеріалів, мали місце протиправні дії. Так: учасники спецгрупи Острозького райвідділу МДБ Рівненської області /3 чол./, а також Хустського відділу МДБ Закарпатської облас¬ті /5 чол./ протягом зими 1947-1948 рр. грабували місцевих жи¬телів, забирали в них гроші, особисті речі та харчі. Стосовно таких фактів міністерством проводилися спеціальні розслідуван¬ня, винні були притягнуті до суду. У квітні 1945 р. спецгрупи при міських та районних органах МДБ були розформовані і засто¬сування їх в подальшому заборонялося. /Арх. спр. № 372, т.83, арк.279-281/.

В цей же період з санкції керівництва республіки органами МВС-МДБ почали створюватися винищувальні батальйони і групи сприяння їм. Керували ними офіцери органів МВС, на озброєнні вони мали гвинтівки, автомати, кулемети, гранати. Створенням таких підрозділів переслідувалася мета - втягнути населення за¬хідних областей в активну боротьбу з озброєним оунівським під¬піллям. Спочатку до цих формувань залучалися і громадяни поль¬ської національності, як потерпілі від ОУН-УПА. Згодом українці стали основним контингентом винищувальних батальйонів, які були укомплектовані за рахунок колишніх партизан та громадян, що по¬терпіли від рук оунівців. До середини 1945 р. винищувальні ба¬тальйони не становили структурно-оформлену бойову силу і вико¬ристовувалися переважно для охорони сіл та райцентрів.

З архівних документів вбачається, що за станом на 5 червня 1945 р. в західних областях було 212 винищувальних батальйонів /біля 29 тисяч чоловік/. До кінця року нараховувалося 1500 бата¬льйонів /біля 36 тисяч чол./. /Арх. спр. № 372, т.97, арк.25І, т.100, арк.65/.

18 квітня 1946 р. ЦК КП /б/У прийняв рішення "Про посилення політичної роботи, підвищення більшовицької пильності і бойової виучки у винищувальних батальйонах". У лютому 1947 року винищу¬вальні батальйони були передані з органів МВС в органи МДБ. Їх функції регламентувалися вказівкою МДБ УРСР від 14.05.1947 р. № 48, де передбачалося створення груп бійців винищувальних бата¬льйонів також у всіх колгоспах для їх охорони і збройної відсі¬чі від нападів учасників підпілля ОУН. У кожному районі створю¬вався окремий батальйон з підлеглими групами в селах.

У подальшому, в зв’язку із зміною обстановки в західних областях України, ліквідацією великих формувань УПА та масовою колективізацією сільського господарства, функції винищувальних батальйонів були змінені. Починаючи з липня 1948 р., вони були реорганізовані в групи охорони громадського порядку з завданням охорони колгоспів, радгоспів, МТС і населених пунктів. Практично на початок 1950 року у всіх колгоспах західних областей були такі групи.

Із звітних архівних матеріалів вбачається, що в 1944-1945 роках бійцями винищувальних батальйонів було ліквідовано до 10 тисяч учасників підпілля ОУН. За 1949 рік та перше півріччя 1950 року було ліквідовано 265 учасників підпілля і затримано 261 чоловік. Втрати бійців винищувальних батальйонів з 1944 ро¬ку по 1953 рік склали 1525 чоловік. /Арх. спр. № 372, т.98, арк.І/.

На початок 1954 р. в зв’язку з ліквідацією ОУН-УЇЇА в захід¬них областях України відпала необхідність мати зазначені групи охорони громадського порядку. /Арх. спр. № 372, т.103, арк.20-29/.

Одним із заходів у боротьбі з націоналістичним підпіллям було виселення сімей учасників ОУН-УПА за межі України. Вказів¬кою НКВС СРСР від 31 березня  1944  року  № 122 органам НКВС та НКДБ республіки наказувалось:

...Всех совершеннолетних членов семей осуж¬денных оуновцев, а также активных повстанцев как арестованных, так и убитых при столкновениях  - ссылать в отдаленные районы Красноярского края, Омской, Новосибирской и Иркутской областей, а их имущество конфисковывать" /Фонд 2, опис 103, пор. № 2, арк.4/.

13 серпня І947 року Політбюро ЦК ВКП/б/ прийняло рішення  П59/І23 про виселення сімей активних оунівців в віддалені райони, на підставі якого були видані відповідні відомчі нормативні акти та інструкції про порядок здійснення цих заходів.

Як вбачається з архівних матеріалів, в період з 1944 до 1955 року з території західних областей України були виселені у віддалені райони СРСР 65906 сімей /203662 чол./ учасників 0УН-УПА.  Фонд:  2, опис. 31, .пор. № 3, арк. 5; опис 103, арк.1-5, 11-12/'. Арх. спр. № 372, т100, арк.205/

Одночасно в роботі з рядовими учасниками ОУН-УПА органами НКВС-НКДВ активно використовувався метод переконання на підставі виданих у 1945 р. і наступних роках звернень Президії Верховної Ради, Ради Народних Комісарів УРСР і ЦК КП /б/У до робітників, селян та інтелігенції західних областей України, які закликали учасників ОУН-УПА до припинення збройної боротьби з Радянською владою та явки з повиною. Не дивлячись на погрози з боку "СБ" ОУН-УПА, в 1944 - 1945 рр. прийшли з повиною 76742 учасники ОУН-УПА та їх посібники. /Фонд 2, опис 88, пор. № 29; Арх. спр. № 372, т.74, арк.І62; т.100, арк.73/.

Згідно вказівок Центрального Проводу ОУН-б від початку -50-х років поступово розпочала згортатися діяль¬ність нелегальних ланок українських націоналістів на території західних областей України. Як свідчать архівні матеріали, ор¬ганами МДБ республіки були захоплені живими останні члени Цент¬рального Проводу ОУН-Б, які знаходилися на території України: Галас В.М. /липень 1953 р./ і Кук В.С /травень 1954 р./, а до кінця 1955 року були розшукані, захоплені живими або злік¬відовані всі інші керівні структури та озброєні групи.

Всього за період 1944 - 1955 рр., як вбачається з архів¬них матеріалів, в процесі здійснення правоохоронними органами у взаємодії з частинами Радянської Армії і місцевими підрозді¬лами охорони громадського порядку заходів по боротьбі з терориз¬мом та іншими антидержавними проявами з боку націоналістів, бу¬ло вбито 153262 і заарештовано 103828 учасників ОУН-УПА та їх помічників, в тому числі більше 7800 членів Центрального, крайо¬вих, обласних, окружних, надрайонних та районних проводів, ке¬рівників округів і груп ОУН, "служби безпеки", а також "курінів" і "сотень" УПА.

При цьому було вилучено один літак, дві бронемашини, 61 ар¬тилерійська гармата, 595 мінометів, 77 огнеметів, 358 протитан¬кових рушниць, 844 станкових і 8327 ручних кулеметів, біля 26 тисяч автоматів, більше 72 тисяч гвинтівок і 22 тисяч пістоле¬тів, більше 100 тис. гранат, 80 тис. мін і снарядів, більше 12 мільйонів патронів. Розшукано і вилучено більше 100 типографій з друкарською технікою, більше 300 радіопередавачів, 18 автомо¬білів і мотоциклів, виявлена значна кількість складів з продук¬тами харчування та сховищ націоналістичної літератури. /Арх.  спр. № 372, т.74, арк.159-160; т.100, арк.73-75/.

Робоча група співробітників

Служби безпеки України:

            

“30” липня 1993 року